Навіть коли мене і не оберуть Президентом, я все одно переможу!

В’ячеслав Чорновіл: Навіть коли мене і не оберуть Президентом, я все одно переможу! – Трускавець, 1991. – (Бібліотечка “Франкової криниці”). – (“Борці за волю України”).


Велика Рада Руху 1 вересня 1991 року висунула відомого українського публіциста і політичного діяча, багатолітнього політв’язня тоталітарного режиму В’ячеслава Чорновола кандидатом у Президенти України.
Отож, читачам пропонуємо розповідь про дитинство кандидата у Президенти та його батьківщину. Своїми думками з вами поділяться не тільки голова Львівської обласної Ради народних депутатів, а й його сестра, земляки.

Завантажити (1,6 МБ – pdf)

Читати далі
Advertisements

Воєнна доктрина українських націоналістів

Воєнна доктрина українських націоналістів \ Михайло Колодзінський – TOB «Основа» – Київ, 2019


«Воєнна доктрина українських націоналістів» – головна праця відомого воєнного теоретика і практика ОУН полковника Михайла Колодзінського (1902-1939), написана в 1938 році, незадовго до його загибелі. Видається вперше.
Колодзінський трактує воєнну доктрину як систему поглядів на способи та форми ведення війни і як важливий складник світогляду нації. Праця складається з трьох частин: огляд історичного розвитку української воєнної доктрини, воєнна географія та питання майбутніх кордонів Української держави, стратегія націоналістичного повстання та роль і завдання української діаспори.
Книга рекомендована історикам, дослідникам національно-визвольної боротьби, військовим.
Видано за ініціативою Організації Українських Націоналістів (б).

Завантажити (152,4 МБ – pdf)

Читати далі

Видатні постаті українського державотворення

Михайлів Т.В. Видатні постаті українського державотворення. Довідник / Т.В.Михайлів, Т.А.Михайлів. – Х.: Вид.група “Основа”, 2014. – (Б-ка журн. “Історія та правознавство”. Вип.1(121)).


Довідник містить матеріали, присвячені видатним постатям в історії українського державотворення від найдавніших часів до сьогодення. Виключний інтерес для читатчів становлять відомості про діячів в історії української державності, прізвища яких тривалий час перебували під забороною, діяльність яких й осі залишається мало дослідженою.

Видання розраховане на вчителів, студентів вищих педагогічних навчальних закладів, учнів, що готуються до складання ЗНО.

Завантажити (16,2 МБ – pdf)

Читати далі

Симон Петлюра. Статті, листи, документи

Симон Петлюра. Статті, листи, документи / [Л.Дражевська, Н.Лівицька-Холодна, Л.Чикаленко та ін.]. – Нью-Йорк: Українська Вільна Академія наук у США, 1956.


Завдання цього видання – дати широкому суспільству і лишити для історії матеріали з писаної спадщини Симона Петлюри, що свідчать про різноманітність його інтересів і висвітлюють шлях боротьби, яким він ішов, разом зі своїм народом, з юних літ і до дня смерті.

Матеріали книги ілюструють розвиток Симона Петлюри, від людини, спочатку зв’язаної марксівською ідеологією й партійною програмою, до понадпартійного державника, Голови Директорії Української Народної Республіки. Статті Петлюри допоможуть простежити його ідейну путь від українського автономізму, що через федералізм пробився до ідеї державної самостійності України. Шлях Симона Петлюри відбиває розвиток ідей українського національного відродження першої чверті ХХ сторіччя.

Переглянути сторінки книги

Завантажити (100,7 МБ – pdf)

Степан Бандера. 1909-1959-1989

Гой П. Степан Бандера. 1909-1959-1989. Збірка документів і матеріялів про вбивство Степана Бандери / П. Гой, Б. Стебельський, Р. Саноцька. – Торонто: “Гомін України”, 1989.


Майже кожний нарід на земній кулі має своїх національних героїв, які особливо багато зробили для добра і волі своєї Батьківщини.

15-го жовтня 1959 року в Мюнхені з руки московського вислужника згинув Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Стріляючи в Провідника, Москва намагалась завдати нищівного удару змаганням українського народу до волі і незалежности.

Систематично і першого дня розпочато збирання матеріялів про смерть С.Бандери, про заходи і трюки московської агентури, дальше вияснення вбивника, процес і реакцію української, чужої і ворожої преси. Збірка матеріялів, зібрана заходами проф. Петра Гоя, охоплює час від 15-го жовтня 1959 до 1967 року включно. Матеріяли це в різних мовах газетні і журнальні інформаційні та аналітичні статті, документи з процесу, спеціяльні рапорти, пресові звідомлення, радіо та телевізійні програми тощо.

Завантажити (6,4 МБ – pdf)

Читати далі

Степан Бандера. Автобіографія

Степан Бандера Автобіографія_01

Степан Бандера. Автобіографія


Частина автобіографії, написана в квітні 1959 року й призначена для американського генерального консуляту в Мюнхені, де Степан Бандера безуспішно намагався одержати американську візу для поїздки в США.

Завантажити (717 КБ – pdf)

Читати далі

Хто такі українці і чого вони хочуть

Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Т-во “Знання” України, 1991.


Ця книга – збірник історико-публіцистичних та політичних статей Михайла Грушевського, виданих у 1917 р.

Переглянути сторінки книги
Завантажити (144 МБ – pdf)

Гетьман Іван Виговський

Мицик Ю.А. Гетьман Іван Виговський. – К.: Вид.дім “КМ Академія”, 2004.


Спеціальне дослідження біографії видатного українського державного та політичного діяча, гетьмана України Івана Виговського (1616-1664) ґрунтується на широкому колі джерел, у тому числі виявлених в архівосховищах України, Польщі, Росії та інших країн, що дало змогу значно повніше висвітлити життєвий шлях І. Виговського, його військово-політичну та дипломатичну діяльність, переглянути застарілі оцінки щодо важливих моментів політичної біографії гетьмана.

Переглянути сторінки книги
Завантажити (23,1 МБ – pdf)

Шоста стрілецька

Вішка О. Шоста стрілецька: Шоста Січова стрілецька дивізія Армії Української Народної Республіки. Формування. Бойовий шлях. Інтернування. 1920-1924 / Омелян Вішка. – Торунь: Видавництво Університету ім. Миколи Коперніка, 2012.


У квітні 1920 року було підписано у Варшаві польсько-українську політичну угоду про спільну боротьбу проти більшовицької Росії та військову конвенцію, яка врегульовувала взаємні зобов’язання у цій війні. Вона також санкціонувала розпочате уже в Польщі формування кількох українських відділів, у тому числі 6-тої Стрілецької дивізії. Санкціонувала, бо основою цього була польсько-українська декларація від 2 грудня 1919 року.
Формування 6-тої Стрілецької дивізії розпочалося у лютому 1920 року в таборі Ланцут, а від березня продовжувалось у Бересті Литовському. На межі квітня і травня 1920 року 6-та Стрілецька дивізія, у складі 3-тій Армії Війська Польського, взяла участь у кампанії проти Росії – т.зв. київському поході. У цій фазі війни, однак, ніяких акцій не провела – у Київ вступила без бою. Свою боєздатність показала у червні, липні і серпні того року під час відступу зі столиці України – у боях під Ігнатполем, Пергою і на Стирі, у змаганнях в околиці Холма і Красноставу, а відзначилася зокрема в обороні Замостя, відбиваючи наступи Конармії С. Будьонного.
На початку вересня 6-та СД була дислокована на Дністер, де її включено до складу Армії УНР. З середини вересня по майже кінець листопаду вона приймала участь в осінньому поході проти російських військ у Галичині та на Поділлі. Наприкінці листопада вона була, разом з іншими українськими частинами, витиснена на захід, за Збруч. Перехід на територію, контрольовану польською владою, означав інтернування, заключення у таборах. 6-та Стрілецька дивізія потрапила до Александрова Куявського біля Торуня. Дивізія перестала існувати разом із закриттям останнього табору у 1924 р. Інтерновані наприкінці осені 1920 року вояки 6-тої Стрілецької дивізії, як і інші, стали цивільними емігрантами.

Завантажити (14,2 МБ – pdf)

Переглянути сторінки книги ►